Усе почалося з дерева, яке могло зникнути за кілька годин. 300-річному дубу в Рівному загрожувало спилювання. Його вдалося врятувати, але разом із цією історією виникло інше запитання: скільки ще старих дерев у місті можуть бути під загрозою просто тому, що про них мало відомо? В Екологічному центрі Рівненського міського Палацу дітей та молоді вирішили це з’ясувати. Так з’явився проєкт «Старі дерева нашого міста» – із пошуком, дослідженням та нанесенням вікових дерев на інтерактивну мапу зелених насаджень міста на платформі https://inspectree.net/
Ірина Куроченко та Варвара Рискова – керівниці Екологічного центру Рівненського міського Палацу дітей та молоді, а також авторки, ініціаторки та активні учасниці впровадження заходів проєкту «Старі дерева нашого міста». За їх словами, 100-, 200-, 300-літні дуби, липи та інші дерева у Рівному мають не лише кліматичну, а й історичну цінність. Попри це кожне з них потребує захисту. Саме з цією метою і створили проєкт «Старі дерева нашого міста», в рамках якого дослідили десятки вікових дерев у Рівному, описали їхній стан і розташування, та підготували документи для їх заповідання. Що для цього роблять та як проходить їхня інвентаризація – розповіли керівниці та педагогині Екологічного центру Ірина Куроченко та Варвара Рискова, які працювали над реалізацією проєкту зі своїми вихованцями.
Все почалося з порятунку одного дуба
Члени Екологічного центру Рівненського міського Палацу дітей та молоді завжди приділяли увагу захисту і турботі про дерева. Із дітьми говорили про них як про цілу екосистему, вивчали їхнє біорізноманіття – не кожне дерево окремо, а як сукупність різних живих організмів, а також саджали багато нових.
«Ми завжди були прихильними до дерев і завжди з дітьми садили чимало, привертали їх увагу до дерев, як до цілої такої екосистеми, де живе багато мешканців, які дуже важливі. Доросле дерево – це цілий «будинок», в якому мешкає багато різноманітних живих організмів – птахів, комах, ссавців», – розповідає Ірина Куроченко. – «Усі вони дуже важливі у міському середовищі».
Та ідея провести інвентаризацію вікових дерев і проблема їх зрізання знайшла ПДМівців сама ще у 2015 році. Одного разу працівники екологічного центру почули, що неподалік Палацу дітей та молоді зрізають дерево. Ідучи на звук бензопили, вони опинилися біля будинку на вулиці Гребінки, 14А. Там, на тротуарі, ріс велетенський 300-літній дуб. Власники будинку вирішили зрізати дерево, бо коріння пошкоджувало огорожу. І хоча крону встигли сильно обрізати, після перемовин та звернень до різних установ команді екоцентру вдалося зберегти дуб.
Саме тоді Ірина Куроченко разом зі своєю колегою з екологічного центру Варварою Рисковою замислилися: якщо в місті є такі старі дерева, то скільки їх загалом? І чи існує перелік, за яким можна було б їх захищати? Це і переросло в ідею провести інвентаризацію вікових дерев.
«Це була дуже цікава історія – знаходити цих велетнів. Насправді я просто була вражена. Колись і я не помічала їх у міському середовищі: дерева та й дерева. А потім ми побачили одне дерево, і воно нас так вразило, що ми подумали: напевно, це просто щось унікальне. А потім я побувала на семінарі, де із захватом розповідали про те, як в Одесі рятували 150-річний дуб. І ми подумали: «Боже мій, одесити билися за свого дуба одного. А ми маємо скільки!» Після того першого дуба ми почали ходити вулицями, шукати. У найнесподіваніших місцях знаходили ці старі дерева і дуже їм раділи», – згадує Варвара Рискова.
Від пошуку дерев до їхньої інвентаризації
Команда екологічного центру багато років займається кліматичною освітою, тому тема значення дерев для міста була для них не новою. А от щодо системного переліку старих дерев, то як виявилося, цього у місті не було. Тож Ірина Куроченко та Варвара Рискова разом із вихованцями екологічного центру почали шукати такі дерева, оцінювати їхній стан і фіксувати місця, де вони ростуть. Проєкт розпочали у 2015 році, він триває і досі.
Дослідники не обмежилися тим, щоб просто записувати адресу дерева. Вони намагалися оцінити його життєвий стан, адже міські дерева постійно зазнають впливу транспорту, забудови та інших факторів.
Для визначення орієнтовного віку використовували методику, за якою вимірюють обхват стовбура на висоті 1,3 метра та множать його на коефіцієнт, який залежить від породи дерева. Для дуба в умовах міста використовували коефіцієнт 1, для липи – 0,7, для клена – 0,3. Ірина Куроченко зауважує: цей спосіб не дає точного віку, тому в матеріалах вказували саме орієнтовні показники.
«Якщо ми бачимо дуб і його обхват більше трьох метрів, то якщо там і похибка, яка б не була, то йому точно більше за 100 років чи навіть 200», – пояснила вона.
Згодом інформацію про дерева вдалося внести до електронної карти міських зелених насаджень. На той час відділ екології Департаменту економічного розвитку Рівненської міської ради замовив послугу з інвентаризації зелених насаджень міста за програмою «Inspectree» (автор Павло Голубець). За цією програмою обстежили понад 5 200 дерев. Частину роботи провели працівники парку ім. Т.Г. Шевченка та співробітниця відділу екології. Близько 3 000 дерев з цього числа інвентаризувала команда екологічного центру разом із дітьми. Для кожного об’єкта фіксували, зокрема, орієнтовний вік, вид, стан, нахил стовбура, ширину крони, наявність дупел, близькість електромереж тощо (понад 20 різних показників). Старі дерева на карті мали окреме позначення. На жаль, зараз цей ресурс недоступний – чи через відсутність фінансування, чи через війну.
Загалом за час роботи команда підготувала 49 наукових обґрунтувань для внесення дерев до природно-заповідного фонду Рівненської області, встановила близько 20 інформаційних табличок, а десять старих дерев віком від 110 до 400 років стали основою для екскурсійної стежки в межах проєкту «Місто шумить інакше» – https://izi.travel/en/0288-vikovi-dereva-u-rivnomu/uk. Два дерева подавали на національний етап конкурсу «Європейське дерево року». Лише за останній рік учасники Екоцентру виявили п’ять випадків зрізування старих дерев, знайшли три нових і разом із ГО «Екоклуб» попередили зрізування ще двох.
При цьому весь бюджет проєкту за час реалізації склав до 6 тисяч гривень – переважно на виготовлення інформаційних табличок. До реалізації окремих ініціатив долучалися, зокрема ГО «Екоклуб», ГІ «Сад історій в Рівному», Департамент економічного розвитку Рівного, ГО «Агенція сталого розвитку міста», а також люди, які допомагали з пошуком фінансування, доглядом, санітарною обрізкою чи лікуванням окремих дерев.
Чому старе дерево – це рішення для міста у спеку
Цінність старих дерев – не лише в їхньому віці чи історії.
Великі дерева формують значну крону, створюють тінь, допомагають утримувати вологу та зменшують міські «острови тепла», поглинають пил і гази, затримують частину опадів і зменшують поверхневі стоки. Вони також є середовищем для інших живих організмів.
Молоді дерева важко і довго приживаються, зауважує Ірина Куроченко. Під час спеки усі звісно ж хочуть сховатися в тіні великого дерева. Саме тому, на її думку, вже наявні вікові дерева варто розглядати як готовий елемент адаптації міста до зміни клімату, і завдання міста – не знищити те, що вже працює.
Коли інвентаризація не гарантує збереження
Наявність дерева в переліку чи на карті, однак, не означає, що воно автоматично захищене від зрізування. За словами Ірини Куроченко, команда Екоцентру неодноразово зверталася до екологічної інспекції та поліції, коли бачила загрозу для дерев. Але фізично відстежити всі випадки неможливо. Однією з проблем вона називає рішення про обрізку чи знесення дерев, які можуть ухвалюватися через забудову або звернення мешканців без належного обстеження.
Одним із прикладів став дуб на вулиці Київській, якому, за оцінкою команди, було понад 300 років. Активісти намагалися переконати владу та забудовника зберегти його та облаштувати навколо невеликий громадський простір. Спочатку екологів запевнили, що дерево збережуть. Утім, під час будівництва йому спочатку обрізали великі гілки, а згодом і зовсім зрізали – забудовники пояснили це зміною проєкту.
Ще один випадок стосується 300-річного дуба на Привокзальній площі (таких вікових дерев у місті, можливо, всього чотири). Під час зведення кіосків та укладання бруківки робітники пошкодили коріння дуба. Для виживання дереву потрібні волога та достатній розмір лунки, тож аби врятувати його, активісти звернулися по допомогу до Екоінспекції та ГО «Екоклуб». Забудовники запевнили, що виправлять ситуацію, однак дерево вже зазнало шкоди.
Ірина Куроченко зауважує, що для людей, які мають гроші та займаються будівництвом, заплатити штраф або відшкодувати збитки за зрізане дерево – це «копійки» порівняно з його реальною цінністю. Єдиний спосіб захистити їх – надати їм офіційного юридичного статусу. Саме тому команда зараз хоче зосередитися на заповіданні найбільш уразливих дерев. Раніше йшлося про те, щоб подати на розгляд сесії міської ради великий пакет із 49 об’єктів, однак тепер, за словами Ірини, реалістичнішим бачиться рух невеликими групами – по кілька дерев.
Історія дерева – теж частина його цінності
Під час роботи над проєктом «Старі дерева нашого міста» команда досліджувала також історичну цінність кожного дерева. Для пошуку інформації працювали з музеєм та історичними матеріалами, аби для кожного знайти зв’язок із минулим міста: історичними будівлями, подіями чи людьми. Так деяким деревам дали власні назви – наприклад, «Дуб Теодора Бурше», «Ясен Перли Вігдорович», «Гіркокаштан у «Новому світі» тощо.
У майбутньому ці матеріали хочуть зібрати в окрему книгу – з історичними та сучасними фотографіями старих дерев Рівного. Свідомо обрали і таку назву для проєкту, адже це формує ставлення до дерев.
«Ми їх не називали вікові дерева, а старі дерева. Це має бути повага. Ми звикли так говорити до старших людей. Так і тут. Ці дерева прожили точно набагато довше за нас і заслуговують на повагу», – пояснила пані Ірина.
Люди починають помічати те, повз що раніше проходили
Одним із результатів проєкту команда вважає зміну ставлення людей до дерев. Під час екскурсій та інших заходів мешканці дізнавалися, скільки років можуть мати дерева, які вони щодня бачать дорогою на роботу чи в інших справах, і яке значення вони мають для міста.
Показовою стала історія липи на вулиці 16 Липня. Після того, як із дерева зняли інформаційну табличку, невідомі просвердлили в стовбурі отвори та залили речовину, яка могла його пошкодити. Команда вчасно це помітила, дерево промили, а до допомоги долучилися люди, які відгукнулися на заклик.
Цей випадок, за словами Ірини, показав: коли людей об’єднати навколо конкретної проблеми, частина з них готова допомагати.
Що радять іншим громадам
Екологиня переконана: для того, щоб почати подібну роботу, великий бюджет на старті не обов’язковий – має бути тільки бажання. На її думку, передусім громаді варто знайти старі дерева на своїй території, зафіксувати їхнє розташування та стан, а потім розповісти про них мешканцям. Це можна зробити навіть у простому форматі – організувати зустріч чи пікнік біля дерева та пояснити його значення, щоб у людей змінювалося сприйняття дерева: не як чогось звичного, а дуже важливого елементу сьогодення у довкіллі, без якого просто неможливо.
«Старі дерева взагалі ні з чим не можна порівняти. Їхній вплив у міському середовищі, їхнє значення просто ні з чим не порівнюється. Вони величезні, мають зелену масу крони. Вони можуть створити величезний об’єм кондиціювання повітря – і під ними, і поруч із ними буде створюватися такий осередок комфортного мікроклімату. Такого дерева не виростиш і за сто років. А хто з нас проживе стільки? Це такий спадок, який ми маємо в нашому місті. Їх же майже сотня таких дерев. Це просто унікальний ресурс, який треба зберігати однозначно», – додає Варвара Рискова.
Наступний крок – зробити так, щоб інформація про цінні дерева була не лише «на словах», а зафіксована офіційно. А далі, за можливості, – працювати над їхнім охоронним статусом.
Водночас пані Ірина застерігає від надмірного втручання у життя старих дерев. За її словами, сучасні підходи до роботи з віковими деревами дедалі більше орієнтуються на принцип: «Щоб зберегти дерево, його просто не треба чіпати». Дупла, природні пошкодження чи окремі особливості не завжди означають, що дерево потрібно лікувати або обрізати.
Проєкт “Старі дерева міста” не про окремі старі дуби, липи, ясени чи каштани. Через ці дерева ми прагнемо показати частину міської історії та вже готову зелену інфраструктуру, яка допомагає місту переживати зміни клімату, підтримує біорізноманіття і створює комфортне середовище для людей.” – підсумувала Ірина Куроченко.