Як правильно косити траву у місті, якщо часто – не завжди означає правильно? Представниці громадської ініціативи з озеленення «Сад історій в Рівному» спостерігали за тим, як скошування впливає на ґрунт, рослинність, дерева та кущі, аналізували досвід інших міст і зрештою зібрали ці напрацювання у практичний посібник для громад.
Його головна ідея – змінити підхід до скошування в містах: не косити всі зелені території однаково, а враховувати призначення кожної ділянки, її стан та потреби жителів. Десь потрібен доглянутий газон, десь – міська лука з місцевим різнотрав’ям, десь можна не скошувати взагалі та все ж більшу частину територій можна скошувати значно рідше або частково, або ж облаштувати інше багаторічне озеленення з грунтопокривних багаторічних насаджень.
Координаторка громадської ініціативи з озеленення «Сад історій в Рівному», депутатка Рівненської міської ради Оксана Майборода розповіла, чому трав’яний покрив у місті потребує іншого підходу до догляду, як експертки напрацьовували рекомендації для громади та чому зменшення частоти скошування не означає занедбану територію.
Чому косити частіше – не завжди краще
Громадська ініціатива «Сад історій» у Рівному виникла у 2015 році і відтоді її представниці активно займаються реформою міського озеленення. Зокрема зміною підходів до догляду за зеленими насадженнями в громадах: активістки пропонують відмовитися від застарілих, ще пострадянських практик – суцільного косіння, необдуманої обрізки дерев, клумб лише з однорічних квітів – і перейти на європейські стандарти.
Також варто переосмислити саме поняття міського озеленення: під ним зазвичай мають на увазі передусім дерева, хоча не менш важливу роль відіграють і нижні яруси – кущі, трава, квіти.
У 2018 році громадська ініціатива спільно з Інститутом Космічних Досліджень НАНУ та ДКА України дослідили стан озеленення Рівного на основі супутникових даних, під час якого виявили зони, де температура значно вища. Наступного 2019 року Оксана Майборода з командою зареєстрували електронну петицію з проханням обмежити косіння газонів у спекотну погоду, особливо ручними мотокосами. Попри те, що петицію підтримали мешканці міста, підходи до скошування трави це не змінило. Комунальники продовжували косити і в спеку, і в дощ, суцільними ділянками, не розрізняючи різні типи зелених територій та часто взагалі без потреби.
Активісти також проаналізували фінансову сторону – скільки коштів Рівне витрачало на озеленення міста.
«Нам дуже було прикро за марно витрачені ресурси, які йдуть не в допомогу і розвиток міського озеленення, а ще й погіршують стан. Ми також садили в місті дерева, кущі і бачили – коли поряд покосили, то одразу змінюється температурний режим в ґрунті, особливо якщо це період спекотний і без дощів. Одразу вигоряє трав’яний покрив, погіршується стан сусідніх кущів та дерев, яким потрібен додатковий полив. Тобто підтримка щільного, якісного трав’яного покриву щонайменше в 10 см, а то й більше, покращує і біорізноманіття, і температурний, і вологий режим в зеленій зоні», – зазначила Оксана Майборода.
З року в рік таке скошування повторювалося. Спостереження показали й інше: посушливі періоди в Рівному стають тривалішими. Десять років тому мова йшла про тиждень-два спеки за літо, зараз – про три-чотири тижні кожного літнього місяця. Тож потрібно було впроваджувати рішення, які могли покращити стан екосистеми міста.
Поштовхом до нового етапу роботи стало повномасштабне вторгнення. Тоді питання оптимізації витрат на догляд за зеленими насадженнями і зменшення частоти скошування стало ще актуальнішим – і як спосіб заощадити кошти громади, і як спосіб зменшити площі, які потім вигорають, коли трава скошена занадто низько.
Менше косити – не означає залишити територію без догляду
Головна ідея посібника – змінити підхід до скошування у містах, враховуючи функціональне призначення ділянок і різні типи скошування. У ньому пояснюється, що не всі зелені території потрібно косити однаково. Біля доріг потрібно лишати скошені смуги – передусім для безпеки та підтримки видимості. Та на інших ділянках можуть бути міські луки з місцевим різнотрав’ям, які потребують значно менше догляду. Частину територій можна залишати нескошеними, щоб забезпечити прихисток для дрібних тварин.
При цьому зменшення частоти скошування не означає, що ділянка має зарости бур’янами. Важливо розрізняти звичайне різнотрав’я та інвазійні рослини, поширення яких може шкодити місцевим екосистемам. Тому навіть там, де косять рідше, потрібен догляд за територією – контроль поширення інвазійних трав’янистих рослин, а також небажаного самосіву дерев і кущів.
Йдеться, зокрема, про контроль таких видів, як борщівник Сосновського, амброзія полинолиста, золотушник канадський, рейнутрія японська, ваточник сирійський, клен ясенелистий, робінія звичайна (псевдоакація), дуб червоний, та інші. Тобто підхід «косити рідше» не передбачає, що зелену ділянку залишають напризволяще: змінюється сам спосіб догляду за нею.
«Щоб були такі красиві зелені газони, як ми собі їх уявляємо, потрібен зовсім інший підхід до догляду за таким трав’яним покривом, і він дороговартісний. Це можуть собі дозволити якісь окремі приватні господарства, підприємства, ОСББ чи влада міста в окремих знакових локаціях, де є значуща архітектура. Та все ж перевагу варто надавати більш дешевим та екологічним рішенням», – пояснює Оксана Майборода.
Тут важливо розуміти різницю між поняттями. Трав’яний покрив – це сукупність рослин, які покривають ґрунт. Газон є одним із видів трав’яного покриву, причому класичний доглянутий газон потребує значних ресурсів: регулярного скошування та поливу, аерації (процес проколювання чи пробивання верхнього шару ґрунту для покращення циркуляції повітря, води й поживних речовин), скарифікації (очищення від сухої трави, моху, бур’янів), підсівання, внесення добрив тощо. Тому утримувати всі міські зелені території за принципом класичного газону – дороговартісно і не завжди доцільно.
Водночас часте скошування різнотрав’я саме по собі не перетворює його на газон. Якщо зменшити кількість покосів із 4-6 до 1-3 разів за сезон та збільшити мінімальну висоту скошування, це не означає, що міські території одразу заростуть хащами. Навпаки, такий підхід позитивно вплине на біорізноманіття, утримання дощової води, стійкість до посухи та міський мікроклімат. У період посухи навіть різнотравʼя, яке скошують рідко, може вигорати та сохнути, але шансів на відновлення видового різноманіття там буде більше, адже рослини встигнуть утворити насіння і в більш вологий період воно проросте.
Зелені коридори для природи
Важливо, щоб такі ділянки не залишалися лише окремими «острівцями» в місті. За словами Оксани Майбороди, у європейських містах дедалі більше уваги приділяють зеленим коридорам – територіям, які поєднують зелені зони і дають можливість тваринам та птахам переміщуватися містом.
Для людей сенс створення таких ділянок теж має бути зрозумілим. У європейських парках та інших зелених просторах можна побачити інформаційні таблички, які пояснюють, чому на певній території траву скошують рідше. Іноді використовують невеликі дерев’яні або металеві огорожі для позначення меж таких ділянок, щоб жителі розуміли, що тут свідомо створюють умови для підтримки природи в місті.
Такий підхід вписується і в європейську стратегію збереження біорізноманіття до 2030 року. Для України це також актуальна тема, адже держава рухається до Європейського Союзу та бере на себе природоохоронні зобов’язання, зокрема щодо збереження і відновлення природи.
Як створювали посібник
Вивчаючи, як цю проблему вирішують інші, Оксана Майборода натрапила на польські стандарти догляду за зеленими насадженнями, розроблені у 2022 році у співпраці з Фундацією Сендзимира за участю міст Краків і Вроцлав.
Окремий розділ там присвячений саме скошуванню. Тому прийняли рішення адаптувати цей стандарт для українських міст.
У 2023 році ГІ «Сад історій» з партнерами підготували посібник на основі перекладу та адаптації польського документа. Роботу узгоджували безпосередньо з польською стороною, а в Рівному потім провели практичну презентацію для представників міста, які займаються озелененням.
Узагальнивши кращі практики догляду за трав’яним покривом у містах України та Європи, команда запропонувала практичні рішення та сформувала стандарти скошування трав’яного покриву, які допоможуть зберігати біорізноманіття у містах, заощаджувати бюджетні кошти та підвищувати комфорт місцевих жителів.
Документ складається з 10 розділів. У ньому пояснюють, як правильно скошувати трав’яний покрив і чи всюди це потрібно робити, чому зміна підходів до догляду важлива в умовах повоєнного відновлення і як це допоможе громадам адаптуватися до зміни клімату.
Стандарт, який можна використовувати в документах громади
За словами Оксани Майбороди, раніше подібні матеріали здебільшого лише пояснювали, чому різнотрав’я важливе, але не давали готового до впровадження стандарту.
Новий посібник «Як косити трав’яний покрив у містах: рекомендації та практичний досвід» створювали так, щоб громада могла взяти його частину і вбудувати в документи про озеленення – включно з вимогами до техніки й якості робіт, які місто може прописати в договорі з підрядником на скошування.
Окремо надано навіть перелік обладнання та інвентарю – від типів газонокосарок до грабель та вил – з поясненням, при якій інтенсивності скошування їх необхідно або не рекомендовано застосовувати.
Матеріали посібника можуть бути цікавими широкому колу читачів – від керівників громад, посадовців, відповідальних за благоустрій та утримання зелених зон, до власників та користувачів територій з озелененням і громадських активістів, які займаються вирішенням екологічних проблем.
Часу для адаптації до зміни клімату стає менше
Говорячи про актуальність застосування рекомендацій зі скошування трав’яного покриву, Оксана Майборода наголошує на гострій необхідності впроваджувати такі заходи з адаптації до зміни клімату у Рівному.
Як приклад вона наводить громади Одеської та Вінницької областей, які вже кілька років потерпають від посушливих періодів.
«Ми можемо ще встигнути впровадити ці рішення, покращити систему догляду за насадженнями, досадити ті дерева, кущі і таким чином адаптувати наші міста до зміни клімату, бо у Вінниці зараз дуже складно посадити дерево, виростити його саме через ці кліматичні зміни і такі доволі агресивні спекотні умови», – зазначила активістка.
У Рівного ж, на її думку, ще є час, щоб удосконалити систему догляду за насадженнями та підготувати місто до умов, які вже переживають інші регіони. Адже спека, яку Рівненщина та інші західні області, звичніші до вологого й дощового клімату, відчули цього року, у наступні роки може стати ще сильнішою.
Вищий трав’яний покрив у цьому випадку може бути одним із елементів адаптації. Він довше утримує вологу, захищає ґрунт від перегрівання і створює умови для життя більшої кількості видів рослин та тварин.
Що вже змінилося
Наскільки широко посібник застосовують інші громади, команда напевно не знає, адже він у вільному доступі і кожен зацікавлений практиками скошування може завантажити документ і застосувати рекомендації у своїй роботі.
За статистикою на сайті «Екоклубу» можна припустити, що темою цікавляться – на момент підготовки матеріалу число завантажень перевищило 6500 разів.
У самому Рівному деякі зміни вже відбулися. На окремих ділянках комунальники намагаються скошувати не ручними мотокосами, а моторними косарками, які дозволяють регулювати висоту скошування, і почали піднімати цю висоту в спекотні періоди.
Що можуть робити мешканці
Публікацією посібника команда не обмежується. В Україні працює спільнота експертів та активістів, які прагнуть змінити підхід до скошування на національному рівні.
Одним із таких інструментів є електронна петиція «Щодо впровадження сучасних екологічних стандартів косіння трави в населених пунктах України».
Втім, на думку Оксани Майбороди, електронна петиція – лише один із способів участі громадян у прийнятті рішень.
На місцевому рівні мешканці можуть звертатися до органів влади, готувати проєкти рішень, пропонувати готові підходи, пояснювати їхню необхідність, проводити інформаційну роботу та об’єднуватися з іншими людьми й організаціями.
Тобто зміни в озелененні можуть починатися не лише з підпису під петицією, а й із конкретної пропозиції для своєї громади та адвокації такого рішення.
«Рекомендую включатися і докладати зусиль, об’єднуватися, гуртуватися, підписувати електронні петиції, ініціювати власні», – каже активістка.
За її словами, активні мешканці можуть пропонувати громадам готові рішення на основі посібника, а керівники громад чи профільних підрозділів – проявити політичну волю і впровадити ці підходи самостійно.
Косіння трави рідко здається важливою темою. Але за ним – гроші громади, стан ґрунту, дерева і кущі, міський мікроклімат та біорізноманіття. І від того, як саме доглядатимуть за зеленими територіями, залежить, наскільки місто буде готовим до спеки та посухи, які вже стають звичною частиною літа.