Ще кілька десятиліть тому вибір дерева для міської вулиці здавався доволі простим: дивилися, які породи добре ростуть у місцевому кліматі, і висаджували їх знову. Тепер цього недостатньо. Дерево, яке нормально почувалося в місті раніше, може не витримувати нинішніх температур і тривалих періодів без опадів.
Цю зміну добре видно тим, хто щодня працює із зеленими насадженнями. У Полтаві фахівці комунального підприємства, яке доглядає за зеленими зонами, дедалі частіше стикаються з деревами, які втрачають життєздатність. Серед них – берези та ялини, звичні для міського ландшафту. Тож перед фахівцями постало практичне завдання – зрозуміти, які дерева зможуть рости в місті через 20, 30 чи 50 років. Результат пошуків систематизували у посібнику «Дерева майбутнього для Центральної України», який підготували КП «Декоративні культури» та Полтавський державний аграрний університет.
Коли дерево вже не витримує міських умов
Щоб зрозуміти, навіщо знадобився окремий посібник про дерева майбутнього, достатньо подивитися на ті, що ростуть у місті зараз – пояснює заступник директора КП «Декоративні культури» Максим Макуха. Він разом зі студентами Анною Мартиновою та Кирилом Мартиновим і стали авторами дослідження. Згідно з ним, одні породи переносять спеку краще, інші – починають втрачати життєздатність після кількох посушливих сезонів. Додатковий тиск створюють міські умови: нагрітий асфальт, бетон, обмежений простір для коріння, ущільнений ґрунт, нестача вологи.
«Я працюю в комунальному підприємстві, яке відповідає за озеленення Полтави. Ми обслуговуємо парки, сквери, висаджуємо дерева, видаляємо ті, що стали аварійними. Крім того, я очолюю міську комісію, яка займається обстеженням таких дерев. Тому певну статистику я бачу безпосередньо в роботі. І стало помітно, що окремі види дерев останнім часом почуваються дедалі гірше. Серед них, наприклад, берези та ялини», – розповідає він.
Це спостереження стало приводом подивитися на проблему ширше. Еколог почав шукати наукові дослідження про те, як зміна клімату впливатиме на поширення видів дерев у Європі. В окремих роботах фахівці моделювали, де різні породи зможуть нормально рости в майбутньому. Результати змусили замислитися над тим, що станеться із нинішнім міським асортиментом дерев.
«Коли я почав дивитися на ці моделі, стало зрозуміло, що те, що ми бачимо в Полтаві, не є якоюсь окремою випадковістю. Кліматичні зони поступово зміщуються з півдня на північ. Для нашої території це означає рух у бік більш посушливих, степових умов. І тоді виникає дуже практичне питання: якщо певним деревам тут через кілька десятиліть буде важко, то що ми маємо вирощувати і висаджувати замість них?»
Посібник почався з практики
«У мене вже була думка, що треба скласти перелік дерев, які можуть бути перспективними для наших умов. Тим більше, що підприємство саме вирощує саджанці. Якщо ми хочемо щось висаджувати через п’ять, сім чи десять років, закладати цей матеріал потрібно зараз», – каже Максим.
До створення видання долучилися здобувачі освіти Полтавського державного аграрного університету. Для них робота стала частиною навчальної практики студентів.
«Я співпрацюю з Полтавським державним аграрним університетом. Там є студенти, які навчаються за напрямами, пов’язаними з озелененням, ландшафтним дизайном. Їм потрібно було виконувати практичну роботу, і я запропонував організувати її навколо реальної проблеми. Так ми й прийшли до ідеї посібника: дослідити кліматичні тенденції, подивитися, як вони впливатимуть на місцеве озеленення, і спробувати сформувати перелік дерев, які можна розглядати для майбутнього. Використовували дані, які доступні мені з безпосередньої роботи в комунальному підприємстві – вивчення стану дерев, аналіз існуючого зеленого покриву та рослинності, перспективне формування озеленення в майбутньому, студенти їх структуризували, узагальнювали. А я вже як керівник вносив останні корективи», – розповідає автор.
Що можна знайти в посібнику
Посібник «Дерева майбутнього для Центральної України» створювали саме як практичний інструмент. Він поєднує інформацію про прогнозовані кліматичні зміни з рекомендаціями щодо вибору дерев для міського середовища.
У виданні розглянуто основні кліматичні ризики, які можуть впливати на зелені насадження Центральної України. Це підвищення середніх температур, триваліші періоди посухи, сильні зливові опади, перегрів міських територій через ефект міського острова тепла, а також поширення нових шкідників.
Окремий блок присвячений перспективним деревним видам таким як стійкий до молі каштан червоний, або ж платан, який максимально добре адаптований до клімату півдня. Автори не обмежилися самим переліком порід. Для кожного виду важливо розуміти, де саме його можна використовувати, які переваги він має, які існують обмеження та на що потрібно звертати увагу під час висаджування. Наприклад, софора японська легко адаптується до тривалих посушливих періодів, має високу газо- та димостійкість, що добре для міських умов. А липа європейська, на відміну від липи дрібнолистої, краще переносить температурні піки. Вона добре адаптована до умов міста, але водночас за сильної посухи та загазованості може уражатися павутинним кліщем.
Тобто посібник має допомогти пройти весь шлях від питання «що посадити?» до практичного рішення: чи підходить конкретний вид для міста, чи здатен він витримати прогнозовані умови і де саме його доцільно використовувати.
«Мені хотілося, щоб це не був ще один матеріал, де просто написано: ось перелік хороших дерев. Для міста цього недостатньо, нам треба розуміти, чому саме цей вид варто розглядати, які в нього є сильні сторони, які можуть бути проблеми і наскільки він відповідає тим умовам, які ми очікуємо в майбутньому», – пояснює Макуха.
У посібнику також враховано наукові джерела та міжнародний досвід. Здебільшого, Чехії, Балканських країн, Німеччини, де проблему вивчали ґрунтовно. Максим розповідає, саме схожі матеріали, розроблені німецькими фахівцями надихнули на власне дослідження. Основний орієнтир аналізу – кліматичні умови, які очікуються в Центральній Україні в перспективі до 2030-2100 років.
Посібник може бути корисним для працівників органів місцевого самоврядування, ландшафтних архітекторів, дендрологів, працівників розсадників, екологів, фахівців з благоустрою, викладачів та студентів природничих спеціальностей. Він також розрахований на громадські організації та ініціативні групи, які беруть участь у створенні й догляді за зеленими зонами.
Хоча видання орієнтоване передусім на Центральну Україну, його рекомендації можуть бути корисними для інших територій лісостепової зони, які стикаються зі схожими кліматичними тенденціями.
Чому не можна просто замінити всі дерева
Академічна частина роботи не залишилася відірваною від потреб міста, а отже, потребувала врахування усіх проблемних питань, які могли б виникнути. Серед них необхідність збереження біорізноманіття, яке сформувалося навколо та завдяки існуючим видам. Частина місцевих птахів, комах та інших організмів пов’язана з конкретними деревними видами. Якщо міста почнуть масово відмовлятися від звичних рослин на користь більш стійких до спеки порід, це може змінити не лише вигляд вулиць, а й структуру міських екосистем.
«Тут є дуже важливий момент, про який легко забути, коли говориш лише про адаптацію до зміни клімату. Так, нам потрібні дерева, які краще переживатимуть спеку і посуху. Але водночас наявні види пов’язані з місцевою фауною, на них живуть і харчуються комахи, їх використовують птахи. Якщо ми почнемо просто замінювати все на інші породи, можемо отримати іншу проблему – втрату частини середовищ існування», – пояснює фахівець.
Готової універсальної формули автор не пропонує, адже остаточну відповідь на адаптацію до змін дасть лише їх впровадження та тривале спостереження.
«Ми не можемо сьогодні точно сказати, що буде з екосистемою через двадцять років. Дерево – це дуже довгий експеримент. Якщо ми зараз закладемо певний вид у розсаднику, кілька років вирощуватимемо його, потім висадимо, то ще тільки через десять років почнемо отримувати достатньо інформації про те, як він поводиться в реальному місті. Тому тут немає сенсу робити різкі рухи. Потрібно пробувати поступово і дивитися на результат», – говорить він.
Саме тому йдеться про поетапну зміну асортименту. Якщо певне дерево відмирає або його потрібно видалити через аварійний стан, на його місці можна висадити інший вид. Так місто поступово перевірятиме нові рішення, не руйнуючи вже сформовану зелену систему.
Береза, яку люблять люди, може не витримати умов майбутнього
Окремий виклик – ставлення мешканців до дерев. Люди звикають до конкретного вигляду своїх дворів, вулиць і парків. Якщо прибрати знайоме дерево, навіть із професійних причин, це часто викликає запитання.
«Я сам дуже не люблю видаляти дерева. Якщо дерево красиве, життєздатне і не несе загрози, не бачу причини його прибирати лише тому, що хтось хоче більше світла у вікні. У місті, звичайно, виникають різні ситуації, але для мене є чіткий пріоритет – безпека людей», – розповідає він.
Особливо складними стають випадки з аварійними деревами.
«Коли сильний вітер валить дерево і воно, не дай Боже, травмує людину, це вже дуже серйозна подія. І після цього всі запитують, чому дерево не прибрали раніше. Але коли фахівці пропонують видалити дерево, яке потенційно небезпечне, частина мешканців може виступати проти. У нас були випадки, коли люди захищали дерево, а потім воно падало. Тому тут немає простого рішення. Ми намагаємося максимально зберігати дерева, але якщо є реальна загроза, відповідальність за безпеку нікуди не зникає», – наголошує автор.
Водночас старе дерево часто варто зберігати навіть тоді, коли для цього потрібні додаткові витрати.
«Зберегти велике дерево іноді може бути дорого. Але виростити нове до такого самого стану – ще дорожче і набагато довше. Старе дерево вже дає тінь, працює на мікроклімат, утримує вологу. Воно вже є частиною екосистеми», – пояснює фахівець.
Що зміниться в Полтаві
Окрім академічної цінності, посібник отримав практичне продовження. Його рекомендації використовують у полтавському КП «Декоративні культури» під час формування переліку дерев, які можуть вирощуватися у розпліднику. Саме так будують перспективний план для майбутніх програм озеленення Полтавської громади. Це дозволяє планувати роботу розсадника з урахуванням не лише сьогоднішнього стану міста, а й прогнозованих умов.
Такий підхід може бути корисним і для інших громад. Посібник варто використовувати під час планування нових насаджень, підготовки програм кліматичної адаптації, розробки проєктів благоустрою, формування замовлень для розсадників та відновлення зелених зон.
Широкого застосування видання поки не має. Його підготували лише у травні 2026 році, а публічну презентацію автор планує провести восени.
«Поки що я не можу сказати, що цим матеріалом уже масово користуються інші громади. Він ще фактично тільки виходить у публічний простір. Я розповідав про проблему на окремих конференціях, але хочу окремо презентувати сам посібник і показати, як його можна використовувати на практиці», – зазначає Максим.
Чому про дерева потрібно думати на десятиліття вперед
Міське озеленення має одну особливість: результат роботи часто побачать люди, які не мають жодного стосунку до її початку.
Саджанець, посаджений сьогодні, може пережити і працівника комунального підприємства, і міського голову, і цілу команду, яка ухвалювала рішення щодо благоустрою.
Саме тому, на думку Максима Макухи, громадам варто навчитися планувати зелені насадження на значно довший термін.
«Мені здається, ми дуже рідко думаємо про те, що буде через двадцять років. А коли говоримо про дерева, інакше просто не можна. Основна ідея посібника – подивитися вперед: якими будуть наші міста, якими будуть температури, скільки буде вологи, які умови матимуть дерева приблизно у 2050 році й далі. Якщо ми посадимо дерево сьогодні, воно має рости не лише в нинішньому кліматі. Ти можеш не побачити всього результату, але дерево залишиться. І мені здається, що про це варто пам’ятати, коли ми плануємо міста», – говорить він.
Містам України доведеться поступово адаптувати зелені насадження до теплішого й сухішого клімату. Але робити це потрібно обережно: зберігати життєздатні старі дерева, враховувати потреби місцевих видів, випробовувати нові породи та стежити за результатами. І головне – починати планування раніше, ніж зміни стануть очевидними для всіх.
«Треба уявити, яким ви хочете бачити своє місто через кілька десятиліть. А потім думати, які дерева зможуть там жити. Бо ті, хто ходитиме в їхній тіні через 50 чи 70 років, уже не зможуть запитати нас, чому ми свого часу посадили саме це дерево. Ми маємо ухвалити це рішення зараз. І добре було б, щоб люди після нас отримали від нього користь, навіть якщо ніколи не знатимуть, хто його посадив», – підсумовує Максим Макуха.
Посібник –