Ідея висадки дерев, що згуртувала навколо себе сотні людей, волонтерів і десятки місцевих підприємців. Йдеться про проєкт «+30 спільнокоштових дерев проти теплових островів у Рівному» — громадська ініціатива «Сад історій» поєднала озеленення міста з громадською участю, соціальним підприємництвом і спільнокоштом.
Ініціатива мала на меті показати, що для якісного озеленення міста недостатньо лише саджанця і вільної лунки. Активісти проаналізували не лише те, що видно над землею, а й що приховано під нею (комунікації, стан ґрунту), підбирали породи, стійкі до агресивного міського середовища, шукали якісні саджанці за європейськими стандартами, готували якісний ґрунт, дренаж, опори — а локації для висадки визначали за супутниковими даними про температурний режим міста. Так з’явилося 18 точок, де в підсумку висадили 30 спільнокоштових дерев.
Про збір коштів на висадку дерев, новий підхід до теми озеленення міста і як нові дерева змінили міські простори розповіла Вікторія Юр’єва, співзасновниця ініціативи з озеленення Рівного «Сад історій».
Від пам’ятних дерев до міського озеленення
«Сад історій» діє в Рівному з 2015 року. Спочатку команда просто допомогала охочим містянам садити дерева на честь важливих для них подій — народження дитини, весілля, ювілею. Звідси й назва: за кожним деревом стоїть чиясь історія.
З часом волонтери почали глибше вникати в саму справу міського озеленення: ходили на майстер-класи, розбиралися, яким має бути ґрунт і як правильно висаджувати дерево в місті. До 2019 року досвіду вже вистачало для переходу від точкових висадок до чогось більшого.
Пробним каменем стала демонстраційна висадка платана й кущів на вул. Симона Петлюри у 2018 році — з узгодженням комунікацій, дренажем, усім, як має бути за європейськими стандартами. Того ж року «Сад історій» разом з Інститутом космічних досліджень НАНУ та ДКА України проаналізували озеленення й температуру поверхні Рівного за супутниковими знімками, порівнявши місто з польським Любліном. Картина вийшла невтішна: багато теплових островів, мало зелені при щільній забудові. Найпоказовіший приклад — Театральна площа, де рослинності майже немає.
«Ми бачили, що процеси озеленення у Рівному, м’яко кажучи, в дуже поганому стані. Це пусті лунки від дерев вздовж вулиць; відсутність правильного догляду за хворими деревами; неякісна обрізка крони, що призводить до знищення ще здорових дерев; висадка “патичків”, яким ще треба вижити в агресивному міському середовищі; знищення вікових дерев просто через їхній вік; однорічні клумби замість багаторічного озеленення. Під час реконструкцій вулиць з’являється ще більше бетону та асфальту, а не зелених просторів і водопроникних поверхонь. І взагалі, сама система догляду за міськими просторами (комунальними службами міста, ОСББ, ініціативами) і досі потребує реформування», – каже Вікторія.
Саме тоді в «Саду історій» вирішили спробувати показати інший варіант боротьби з цими проблемами на визначених вулицях міста і за участі самих мешканців.
Як у Рівному зібрали гроші на 30 дерев
Проєкт стартував на початку 2019-го, під час пандемії COVID-19, тому команді доводилося ще й пояснювати, чому взагалі варто фінансувати дерева, коли навколо стільки інших нагальних потреб. Попри це, долучилися підприємці, волонтери, звичайні містяни.
Почалося все з краудфандингу – збору коштів на саджанці дерев, опори, гумус та інші необхідні витрати (спецтехніку, агроволокно, дренаж, послуги з перевезення тощо).
«Команда місцевого ТРЦ виготовила 500 еко-торбинок, які ми продавали за донат. Щоб зібрати кошти на дерева, ми співпрацювали з місцевими підприємцями та компаніями, проводили екологічні майстер-класи, встановлювали скриньки для збору коштів у кав’ярнях, продавали власну екопродукцію. Були й просто донати людей, які хотіли підтримати ідею», – розповідає Вікторія.
Окремим форматом стали іменні висадки: коли компанії, підприємці, магазини чи заклади фінансували дерево, яке висаджували поряд із ними.
У результаті зібрали 106 932 гривні. До проєкту долучилися понад 10 рівненських компаній, понад 100 волонтерів на самих висадках і близько 600 доброчинців. Також допомагали садові центри: привозили саджанці під замовлення, давали знижки й відстрочку оплати.
Де саджали і що саджали
Локації обирали за тим самим супутниковим аналізом — там, де найбільші теплові острови й найменше зелені, здебільшого в центрі міста, а також де результат водночас можна було показати великій кількості людей. Крім того, «Сад історій» звертався до містян із проханням повідомляти про місця, де вони бачать потребу в нових деревах.
Використовували і вже готові лунки, що лишилися після вирубки старих дерев без заміни.
«Дуже часто в нас в місті той самий трест зеленого господарства міг вирізати якісь дерева, які, окей, були аварійні чи не аварійні, але не зробити заміни. І ми вирішили, що можемо вже якісь готові лунки теж закрити цим питанням, висадивши туди наші дерева. Це однозначно вже лунки, де немає комунікацій підземних, наземних, де дерево просто “проситься”, щоб його посадили», – пояснює проєктна менеджерка.
Так у рамках ініціативи #ВиСАДкаРівне у 18 різних локаціях з’явилися 30 великорозмірних саджанців платанів, тюльпанових дерев і слив нігра. Дерева для вуличної посадки обирали за чіткими параметрами – фактично молоді дерева-крупноміри (віком 8-9 років, висотою 3.5-4 м, ширина стовбура 18-20 см), які одразу після висадки змінять на краще простір навколо, а протягом 2-3 років стануть повноцінними захисниками міського довкілля. Десь висаджували одне дерево, а десь одразу кілька: наприклад, на проспекті Миру – шість тюльпанових дерев, на вулиці Кавказькій – чотири, на Драгоманова – три.
Проблеми ховалися під землею
Найбільші труднощі виникали вже під час самих робіт. Локацію погоджували заздалегідь, а копнувши, натикалися то на старий асфальт, то на будівельне сміття, то просто на глину з піском замість нормального ґрунту. Доводилося на ходу завозити якісний ґрунт чи викликати екскаватор.
Дерево — це лише початок
З часом стало зрозуміло: якщо простір навколо дерева правильно облаштувати, змінюється і те, як люди ним користуються. На проспекті Миру після висадки шести тюльпанових дерев додали міскантус і барвінок — і машини, які раніше там паркувалися, зсунулися ближче до дороги. На Драгоманова розширили лунки, поставили лавки й багаторічні квіти — і місце, де раніше просто стояли автівки, перетворилося на куточок для відпочинку.
На вулиці Симона Петлюри команда висадила кущі бруслини, які стали своєрідним розмежуванням між тротуаром і парковкою. Рослини прижилися, стали зеленим парканом, поглинають шум та пил, охолоджують поверхню.
Окремо варто згадати платан біля паспортного столу на вул. Словацького. Після висадки там почала накопичуватися вода, тож команда вирішила спробувати дощовий садок із багатошаровим дренажем з гравію та щебеню.
«Ми помітили, коли висадили платан, що там є трішки заглиблення, і утворюється величезна калюжа. Тоді ми спробували застосувати нове для нашого міста природоорієнтоване рішення: дощовий садок, з кількашаровим дренажем з гравієм та щебенем. І потім ми показували: дивіться, це працює, не стоїть вода, все йде, не затримується, тобто тут водопроникна поверхня», – пояснює Вікторія Юр’єва.
Догляд виявився не менш важливим за висадку
За словами Вікторії, майже всі висаджені дерева прижилися. Один саджанець довелося замінити власним коштом команди, решта продовжують рости.
Після цього «Сад історій» не проводив окремого наукового дослідження, яке б дозволило виміряти конкретний вплив дерев на температуру чи мікроклімат. Тому команда говорить передусім про практичні спостереження – дерева дали тінь, змінили вигляд локацій, вплинули на використання простору та показали мешканцям, як може працювати якісне міське озеленення.
А от із доглядом вийшло складніше. Від завершення проєкту у 2020 році волонтери «Саду історій» роками самі поливали, прополювали, обрізали насадження. Лише зараз, у 2026 році, більшість локацій поступово передають на баланс міських служб.
Що радить команда іншим громадам
Сьогодні реалізовувати подібні ініціативи складніше, ніж кілька років тому, зауважує Вікторія Юр’єва. Війна змінила пріоритети людей, і переконати їх спрямувати кошти на озеленення замість нагальніших потреб важче. Водночас людям потрібно розуміти цінність кожної ініціативи. Як дружина військовослужбовця, вона й сама зараз активно допомагає війську, а також долучається до підтримки внутрішньо переміщених осіб та інших соціальних ініціатив і закликає інших підтримувати такі збори. Але не можна забувати і про важливість міського озеленення чи інших екологічних ініціатив. На думку Вікторії, громадам потрібно чітко показувати практичну користь таких рішень – особливо в умовах спеки, сильних дощів та інших проявів зміни клімату.
Проєкт «+30 спільнокоштових дерев» став не просто красивим озелененням міста, а природоорієнтованим рішенням у боротьбі з тепловими островами — локаціями в місті, де через бетон і асфальт температура помітно вища, ніж навколо. Дерева тут працюють як живий кондиціонер: дають тінь, охолоджують повітря випаровуванням і повертають місту здатність дихати.
«Зміни клімату, спека, дощі, зливи, урагани – це не те, чим можна керувати, але це те, на наслідки чого можна якось впливати, мінімізувати їх. І в кожній громаді можна зменшити цей вплив, якісно планувати нові насадження та доглядати за деревами, які вже існують», – говорить вона.