Уявіть трикутник асфальту та бетону між двома трамвайними зупинками – сірий, задушливий, заповнений кіосками-мафами. Тисячі студентів Львівської політехніки, львів’ян та гостей міста щодня перетинають це місце, чекаючи транспорт під палючим сонцем або зливою. Ніякої тіні, ніякого комфорту – просто функціональний шматок тротуару для пересадки.
Тепер ця сама локація на перехресті вулиць С.Бандери – Генерала Т.Чупринки – це затінений простір з деревами, зарядними станціями для електротранспорту, лавками та дощовим садом, який поглинає воду під час злив. Історія трансформації цього місця – це розповідь про те, як навіть невелика зміна міського простору може стати кроком до кліматичної адаптації та нової культури мобільності.
Пілотний проєкт, що пережив війну
Ідея хабу мікромобільності народилася ще в 2021 році як частина програми мобільності Львова. Ініціатором виступив Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури, який разом з ЛКП “Інститут просторового розвитку” та ГО «Плато» працювали над втіленням проекту. Ескізний проект та перші рішення реалізували за грантові кошти від організації GIZ Ukraine, а загалом усе фінансували за бюджетні кошти.
Локацію для такого пілотного проєкту обрали невипадково – це було місце, де можна показати, як працює інтеграція різних видів екологічного транспорту: перехрещення двох трамвайних маршрутів, близькість до університету, велика кількість людей щодня. Ідея була проста – показати, як може працювати інтегрована система: приїхав на електросамокаті, пересів на трамвай, або навпаки.
До проєкту долучилася громадська організація “ПЛАТО”, яка ще до 2021 року створила тут перший дощовий сад у Львові та озеленила стару стіну в’юнкими рослинами. Це був перший приклад такого екологічного рішення в місті, і новий проєкт мав розширити цю ідею.
Критики, звісно, були. Деякі представники громадськості обурювалися самою назвою “транспортний хаб”, вважаючи її надто амбітною. Точилися дискусії між прихильниками та противниками велосипедної інфраструктури. Але серйозного опору не було – навпаки, коли реалізація затягувалася, люди запитували: “Коли ж нарешті доробите?”
А затягнулася вона через повномасштабне вторгнення. Проєкт стартував у 2021-му, а реалізація припала на 2022-й – найскладніший час для міського бюджету. Було невідомо, чи вдасться його взагалі закінчити. Але змінювати рішення чи здешевлювати означало знову заходити на етап проєктування, погоджень, експертиз. А інфляція рухалася так швидко, що за ті самі гроші могли б уже нічого не зробити.
Загалом проєкт усе ж завершили, хоча деякі елементи досі залишаються нереалізованими через обмеженість коштів. Міський бюджет воєнних років змусив переглянути пріоритети.
Технічні деталі: від асфальту до зеленого простору
Проєкт передбачав створення відпочинкової зони та інфраструктури для прокату електротранспорту. На невеликій площі вдалося розмістити:
- Місця для прокату велосипедів та електросамокатів
- Станції заряду приватних самокатів та електровелосипедів
- Лавки та трибуни для відпочинку
- Сучасне освітлення
- Інформаційний стенд про мікромобільність
- Довгі зупинки громадського транспорту, що накривають цілі платформи
- Розширений дощовий сад
- Біофонтани
- Зелені насадження
Вибір рослин не був випадковим. Для дерев обрали груші Шантеклер – один із найстійкіших видів для міського середовища. Крім цього, навпроти є органний зал, і історично в цій локації також росли груші Шантеклер, тому було логічно вибрати такий автентичний вид. Вони стійкі до навантаження від транспорту, пилу, добре витримують міські умови. До того ж дуже гарні протягом року: весною цвітуть білим, восени жовтіють. Вони невисокі, тому їх можна висадити більше на маленькій площі.
У дощовому саду, який заклала ГО «Плато», використали осоки та пенісетуми – рослини, що витримують перемінне насичення водою. На зупинках та в клумбах заплановано дівочий виноград, який має оплести конструкції.
Ескізний проєкт було зроблено за рахунок грантових коштів GIZ Ukraine, все інше фінансування відбувалося за кошти міського бюджету. Точну суму реалізації назвати складно, адже були залучені різні джерела, зокрема кошти на перепланування громадського простору на перехресті вул. С. Бандери – Генерала Т. Чупринки були виділені в межах додаткових робіт по реконструкції вулиці С. Бандери.
Цікаво, що деякі елементи озеленення реалізувало управління екології Львова в межах своїх бюджетів. Навесні на клумбах з’явилися тюльпани – подарунок від уряду Нідерландів Україні, символічний жест підтримки.
Кліматичний ефект: коли все працює у комплексі
оловний аспект проєкту – це впровадження комплексного рішення з облаштування сучасного громадського простору, де природоорієнтовані технології працюють разом. Йдеться не тільки про комфортні зелені зупинки, дерева та багаторічні рослини, а й популяризацію електротранспорту як екологічної альтернативи автомобіля та саму ідею легкого переходу між різними видами транспорту.
Створення зручної інфраструктури для велосипедів та електросамокатів, зарядних станцій, комфортних зупинок заохочує людей відмовлятися від автомобілів. Кожна поїздка на електросамокаті замість авто – це менше викидів CO₂, менше забруднення повітря.
Дерева та зелені насадження посилюють цей ефект. Груші Шантеклер дають тінь, що критично важливо під час літньої спеки – люди можуть комфортно чекати на трамвай навіть у спекотні дні. Зелень поглинає вуглекислий газ, очищає повітря від пилу та викидів транспорту, знижує температуру в локації на кілька градусів.
Зупинки громадського транспорту, оплетені в’юнкими рослинами, стануть не просто функціональними об’єктами, а частиною зеленої інфраструктури. Вони показують, що такі практичні елементи міста можуть працювати на користь природи.
Доповненням став дощовий сад, який збільшили під час реалізації проєкту. Система працює просто, але ефективно: ринви з навколишніх будинків виведені безпосередньо до саду, де спеціально підібрані рослини поглинають дощову воду. Ефект був помітний відразу – дощовий сад працював і працює досі в повній мірі, жодних підтоплень немає і рослини почувають себе добре.
У час, коли українські міста все частіше стикаються з інтенсивними зливами через зміну клімату, такі рішення стають критично важливими. Замість того, щоб вода стікала у каналізацію, перевантажуючи її, або створювала калюжі на асфальті, вона живить рослини та повертається в природний цикл. Це зменшує ризик підтоплень та підтримує міську біорізноманітність.
Впроваджені рішення демонструють як екологічний транспорт може поєднуватися з живою природою, а міська інфраструктура стає частиною зеленої системи. Саме такий підхід дає найбільший ефект для адаптації міста до кліматичних змін.
Люди й довкілля: простір, що ожив
Коли проєкт відкрили, реакція була одностайною: людям сподобалося. Локація одразу привабила відвідувачів: вони зупиняються, відпочивають, фотографуються. Особливо часто там можна побачити студентів, які охоче проводять вільний час у цьому просторі. Попри те, що ніхто не затримується надовго, місце залишається жвавим і наповненим людьми, що свідчить про його успішність.
Локація дає тінь, тут стало приємно проводити час ввечері. Учасники команди чули багато похвали від навколишніх громад, знайомих, бізнесів, які працюють поблизу.
Що стосується мікромобільності, то тут ситуація складніша. Зі Львова вийшов оператор прокату електровелосипедів, тому зараз на локації доступні лише електросамокати. Місто працює над впровадженням муніципальної системи велопрокату, але це питання майбутнього.
Проте сама локація довела: можна перетворити громадський простір на місце, де людям комфортно. Де є зелень, тінь, місця для сидіння, зручні зупинки. Де міська інфраструктура працює не проти природи, а з нею.
Висновки: пілотний проєкт як інструмент змін
Хаб мікромобільності на Бандери та Чупринки задумувався як пілотний проєкт для масштабування по всьому Львову. Війна змінила пріоритети – зараз місто зосереджене на медичній галузі та інфраструктурі навколо медичних центрів. Проте досвід залишається цінним. Команда радить майбутнім ініціаторам подібних проєктів залучати міждисциплінарні групи – від громадських організацій до бізнесу. Перед масштабними стратегічними змінами варто запустити маленький пілотний проєкт, щоб перевірити, чи рішення дійсно працюватиме. І найголовніше – думати про майбутнє, навіть маленькі кроки мають бути зроблені з думкою про майбутні покоління та майбутнє міста.
Хаб мікромобільності у Львові – це не просто зупинка з деревами. Це приклад того, як міста можуть адаптуватися до кліматичних змін малими кроками, створюючи комфорт для людей і одночасно турбуючись про довкілля. Це доказ, що навіть невеликий простір може стати важливим для тисяч людей щодня.
І хоча масштабування поки що відкладене через війну, насіння посаджене – і в прямому, і в переносному сенсі. Груші Шантеклер ростуть, дощовий сад працює, студенти відпочивають у тіні. А коли настане час, цей досвід стане основою для нових зелених трансформацій українських міст.